Осколкові поля та фактори, що визначають їх ефективність

Під час детонації осколкового боєприпасу утворюється осколкове поле, яке описується такими характеристиками:

• Напрямок руху осколків
• Швидкість руху осколків
• Щільність осколкового потоку (кількість осколків, що проходять через одиницю площі за одиницю часу)

Щільність і швидкість осколків є вирішальними показниками ефективності ураження цілі. Ціль, як правило, перебуває під випадковим кутом до осі боєприпасу, тому оцінка ймовірності її ураження вимагає знання кількості та розподілу осколків у заданому напрямку. Ці параметри визначаються законом розльоту осколків, який описується функціональною залежністю:

N(α) = N₀ × f(α)

де:

• N(α) — кількість осколків у напрямку під кутом α до осі боєприпасу,

• N₀ — загальна кількість осколків,

• f(α) — функція, яка визначає щільність та швидкість розльоту осколків.

Вплив кута зустрічі снаряда з поверхнею на ефективність ураження

Одним із найбільш значущих факторів, що впливає на ефективність ураження, є кут зустрічі снаряда з перешкодою (поверхнею). Оптимальними для ураження броньованих або захищених цілей є кути від 50° (780 mils) до 90° (1404 mils). Збільшення кута зустрічі призводить до зростання ефективності осколкової дії завдяки більш рівномірному та широкому розподілу осколків по площі ураження.

На малюнку видно, що чим більший кут зустрічі, тим більша осколкова дія по живій силі супротивника. Це положення знайшло своє відображення у відповідних правилах стрільби з артилерійських систем, що мають змінні порохові заряди.

Проведені експериментальні дослідження показали, що ефективність осколкової дії різко зменшується при кутах падіння, менших за 30°. При кутах падіння близько 20° ефективність осколкової дії є мінімальною.

Важливі висновки:

1. При низьких кутах падіння (менше 30°) ефективні осколки переважно розлітаються перпендикулярно напрямку стрільби, що робить стрільбу з перельотами або недольотами малоефективною (крім випадків прямого попадання).
2. Ефективність ураження осколками різко зменшується до кута падіння 20°, після чого залишається практично незмінною на мінімальному рівні.

Зв’язок між кутом прицілу (кутом вильоту) і кутом падіння снаряда

Слід зазначити, що між кутом прицілу (кутом вильоту снаряда) і кутом падіння на поверхню немає прямої лінійної залежності. Ця залежність є комплексною і визначається:

• типом порохового заряду,
• калібром і типом снаряда,
• характеристиками гармати,
• атмосферними умовами.

Практично встановлено, що кут падіння зазвичай перевищує кут вильоту на 25-80%. Для малих кутів прицілу (найчастіше використовуваних у польових умовах) це значення перебуває в діапазоні 25-45%.

Приклади (за даними практичних вимірювань):

• Гармата М777, приціл 89, снаряд М107, заряд 4 М232А1 – кут падіння 8°
• Гармата М777, приціл 131, снаряд М107, заряд 7 М4А2 – кут падіння 10°
• Гармата FH70, приціл 198, снаряд М107, заряд 7 М4А2 – кут падіння 17°
• САУ 2С1, приціл 157, снаряд ОФ 462, повний заряд – кут падіння 17°

Ці дані підтверджують, що стрільба з кутом прицілу менше ніж 240 (у відповідних одиницях вимірювання) є малоефективною, оскільки призводить до низьких кутів падіння снаряда і відповідно до значного зниження осколкової дії.